Довідка про результати вивчення судової практики щодо особливостей стягнення податкового боргу з комунальних підприємств

            Порядок здійснення контролюючим органом заходів з погашення податкового боргу передбачений ст.95 ПК.

Згідно з пунктом 95.1 вказаної статті контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до п.95.3 ст.95 ПК стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі.

Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відтак, законодавством чітко передбачена черговість вчинення дій контролюючим органом з погашення податкового боргу: стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, і тільки в разі їх недостатності - продаж майна, яке перебуває у податковій заставі.

Стаття 96 Податкового кодексу України встановлює порядок погашення податкового боргу державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств.

У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради (96.1.1.);

затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу (96.1.2.);

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (96.1.3.);

прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (96.1.4.).

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення (96.3.).

У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

При аналізі рішень Львівського апеляційного адміністративного суду в справах про погашення податкового боргу комунальних підприємств з’ясовано, що такі містять різні позиції щодо пріоритетності застосування норм ст. 95 та ст. 96 Податкового кодексу України.

Так, зокрема, у справах № №876/3518/15, 876/4288/15, 876/10566/15 колегії суддів дійшли висновків, що погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств регулюється спеціальними нормами ст. 96 Податкового кодексу України, якими передбачено, зокрема, що орган державної податкової служби зобов’язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу  виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про:

виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради (п.96.1.1);

затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу (96.1.2.);

ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії (96.1.3.);

прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків (96.1.4.).

Лише після вчинення зазначених вище дій податковим органом, останній має право звернутися до суду з позовом про стягнення податкового боргу комунального підприємства.

Слід зазначити, що відповідачами у зазначених справах були комунальні підприємства та предметом спорів було стягнення податкового боргу з рахунків  відповідачів у банках.

Натомість у справах №№876/5025/15, 876/6317/15, 876/5796/15, 876/10798/15, 876/3489/15, 876/8237/15, 876/8757/15, 876/5796/15, 876/7576/15, 876/7360/15 колегії суддів дійшли висновків про те, що погашення податкового боргу комунальних підприємств здійснюється на загальних підставах, в порядку, передбаченому ст. 95 Податкового кодексу України. Положення ст. 96 ПК України підлягають застосуванню лише у виняткових випадках, а саме – коли сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов’язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.

Таким чином, ці особливості не змінюють пріоритету стягнення податкового боргу насамперед за рахунок коштів та майна такого платника податків.

Відповідачами у даних справах були комунальні підприємства та предметом спорів було стягнення податкового боргу з рахунків  відповідачів у банках та надання дозволу на погашення податкового боргу шляхом реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі.

Неоднозначною є позиція і Вищого адміністративного суду України.

Так, в ухвалі від 28.01.2016 року справа №К/800/37839/15 Вищий адміністративний суд дійшов висновків про те, що правовідносини щодо погашення податкового боргу держаних або комунальних підприємств регулюються спеціальними нормами, зокрема, ст. 96 ПК України, що зумовлено особливою метою створення таких підприємств, які у більшості випадків, пов’язані із здійсненням соціальних функцій (комунальні підприємства) та із захистом загальнодержавних інтересів (казенні підприємства). А тому при стягненні податкового боргу з комунального підприємства слід дотримуватися порядку, передбаченого ст.  96 ПК України. Відтак, суд касаційної інстанції погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій, в яких викладені висновки про те, що прийняття рішення про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, порушує права органу місцевого самоврядування та фактично позбавляє можливості власника майна погодити своїм рішенням реалізацію з прилюдних торгів активів боржника – комунального підприємства, проаналізувавши результати оцінки майна, а в разі незгоди – оскаржити оцінку майна до суду. Крім того, контролюючий орган не звертався до органу місцевого самоврядування щодо заходів по погашенню податкового боргу комунального підприємства та не направляв подання відповідно до п.96.1 ст.96 ПК України, зокрема, про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків.

Аналогічних висновків Вищий адміністративний суд дійшов і у справі №К/800/7977/15. Зокрема, в ухвалі від 01.03.2016 року суд касаційної інстанції зазначив, що приписами ст. 96 ПК України визначений чіткий алгоритм дій, які можуть бути вчинені контролюючим органом для реалізації своїх повноважень, спрямованих на погашення податкового боргу комунальним підприємством. Статтею 96 ПК України не встановлено право контролюючого органу на звернення до суду з позовом про стягнення коштів комунального підприємства, що діє на основі комунальної власності територіальної громади, з рахунків у банках , що обслуговують такого платника податків.

Протилежні висновки викладені в ухвалі ВАСУ від 20.04.2016 року справа №К/800/28279/14. Так, суд касаційної інстанції вказав на те, що обов’язок органу державної податкової служби на звернення із поданням в порядку пункту 96.1 статті 96 Податкового кодексу України до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, виникає виключно після продажу внесеного в податкову заставу майна такого підприємства і лише за умови недостатності суми коштів, отриманих від такого продажу для покриття податкового боргу.

На розгляді у Верховному Суді України перебували заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої п.1 ч.1 ст.237 КАС України, а саме – неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Однак у задоволенні поданих заяв було відмовлено з тих підстав, що обставини, встановлені у справах, що розглядалися, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень суду касаційної інстанції в яких додано до заяв.

Так, зокрема, у справі за позовом прокурора Саксаганського району м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Криворізької центральної міжрайонної державної податкової інспекції Дніпропетровської обласної Державної податкової служби України до комунального підприємства «Житлово-експлуатаційна організація №35» про стягнення до бюджету податкового боргу постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 року, позов задоволено частково: постановлено стягнути з відповідача до бюджету на погашення податкового боргу з ПДВ 921 765 грн. 18 коп.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 05.08.2014 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишив без змін.

ВСУ України у своїй постанов від 27.05.2015 року зазначив, що у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції виходив із того, що відповідно до підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 ПК органи державної податкової служби мають право <...> стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або  податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом <.. .>. Оскільки ЖЕО має податковий борг, а джерелом погашення такого боргу відповідно до пункту 87.1 статті 87 ПК є будь-які власні кошти, то орган державної податкової служби відповідно до пункту 95.3 ПК правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, а отже, податковий борг підлягає стягненню.

Натомість у справі, ухвалу суду касаційної інстанції від 13 травня 2014 року в якій надано для порівняння, цей суд, встановивши, що майно платника податків, яке знаходиться у податковій заставі та передане для реалізації, не було реалізовано з об'єктивних причин, виходив із того, що відповідно до пункту 96.2 статті 96 ПК контролюючий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків, з поданням  щодо прийняття рішення тільки у разі наявності такої обов'язкової умови, як «неможливість погашення податкового боргу з суми коштів, отриманої від продажу внесеного в податкову заставу майна державного підприємства, яке не підлягає приватизації». Тому податковий борг державного підприємства згідно зі статтею 96 ПК підлягає стягненню з органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків.

            В ухвалі суду касаційної інстанції від 25 вересня 2014 року, яку також надано для порівняння, цей суд, зазначив, що надіслані відповідно до статті 95 ПК платнику податків податкові вимоги не стосуються податкового боргу відповідача, який позивач просить стягнути, крім того, доводи позивача про те, що податковий борг з 2004 року не погашений, не підтверджені належними доказами. За таких обставин суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено здійснення контролюючим органом встановлених ПК заходів, які дають йому право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу.   

            З огляду на зазначені вище норми Податкового кодексу України та рішення судів апеляційної, касаційної інстанцій, Верховного Суду України, вважаємо за необхідне вказати наступне.

1.      При розгляді спорів про стягнення податкового боргу з підприємств комунальної власності застосовуються положення ст. 95 Податкового кодексу України, а саме - загальний порядок здійснення контролюючим органом заходів з погашення податкового боргу. В даному випадку чітко передбачена черговість вчинення дій контролюючим органом з погашення податкового боргу: стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, і тільки в разі їх недостатності - продаж майна, яке перебуває у податковій заставі. При цьому обов’язковим є дотримання п. 95.2. ПК України, відповідно до якого стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Податкові вимоги повинні стосуватися податкового боргу, який підлягає стягненню.

2.      Застосування положень ст. 96 ПК України можливе лише за такої обов’язкової умови, як недостатність суми коштів, отриманих від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, для погашення податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено.  

Лише в даному випадку податковий орган зобов’язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття одного з рішень, передбачених п.96.1.1.-п.96.1.4. ст. 96 ПК України.

У разі неотримання зазначеної відповіді у 30-тиденний строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов'язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно. В даному випадку відповідачем у справі буде не комунальне підприємство, а відповідний державний орган чи орган місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Саме при розгляді справ про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно, обов’язковому з’ясуванню підлягають обставини, які вказують на те, чи в повній мірі орган стягнення використав засоби стягнення податкового боргу, передбачені ст. 95 ПК України і чи процедура стягнення податкового боргу, передбачена ст. 95  ПК України, з будь-яких причин, вказаних в законі, не вирішила проблему погашення податкового боргу.