На виконання листа Вищого адміністративного суду України від 28.07.2014р №994/2/14-14 щодо узагальнення практики розгляду справ при перегляді судових рішень, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими обставинами, враховуючи що задоволення судом заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами всупереч вимогам КАС України порушує принцип правової визначеності та право заявника на доступ до правосуддя, яке гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з метою правильного й однакового застосування положень КАС України Львівським апеляційним адміністративним судом підготовлено узагальнення практики розгляду цієї категорії справ окружними адміністративними та місцевими загальними судами.

Метою зазначеного узагальнення є вивчення практики, виявлення проблем та формування уніфікованої позиції під час застосування адміністративними судами першої інстанції глави 4 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ.

Мета узагальнення зумовлює розв’язання таких завдань:

дати загальну характеристику підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами та зазначити випадки недотримання судом положень частини другої статті 245 КАС України;

проаналізувати проблемні питання, які виникають стосовно визначення істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи (п.1 ч. 2 ст. 245 КАС України);

дати аналіз проблемних питань щодо визначення нововиявлених обставин, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5 частини другої статті 245 КАС України;

виокремити та проаналізувати проблеми щодо визначення строків звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (ст. 246 КАС України);

проаналізувати судову практику стосовно проблем, які виникають на стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами (ст.ст. 248 - 250 КАС України);

проаналізувати судову практику щодо застосування статті 253 КАС України;

вказати на інші проблеми, які виникають під час розгляду заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Крім цього, узагальнення містить пропозиції щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики.

I. Практика розгляду справ при перегляді судових рішень, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими обставинами.

1.1. Загальна характеристика підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Поняття «нововиявлені обставини» для вітчизняного судочинства не є новим, оскільки зустрічалось і існує у кримінальному, цивільному, господарському, адміністративному процесах. Даний інститут був відомий законодавству Російської імперії. У радянський період процесуальний порядок та вирішення справ, що виникали з адміністративно-правових відносин, безпосередньо регулювалися нормами, які міститися в ЦПК УРСР від 18.07.1963 року, або Арбітражно-процесуальному кодексі України від 06.11.1991 року.

Перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження в адміністративному судочинстві. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї.

Тобто, перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи із урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

Нововиявлені обставини є підставою для скасування судового рішення та постановлення нового, з урахуванням цих обставин.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: їх існування на час розгляду справи; те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Порядок перегляду постанов, ухвал у зв’язку з нововиявленими обставинами регламентується главою 4 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України).

Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили може бути переглянутою за нововиявленими обставинами. Це можуть бути постанови або ухвали судів першої та апеляційної інстанцій. Такий перегляд є процесуальним засобом перевірки правильності судових постанов, ухвал, що має забезпечувати їх законність і обгрунтваність, захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, а також й виконання завдань і досягнення мети адміністративного судочинства.

Так, відповідно до частини 2 статті 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути;

5) встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано.

Не є нововиявленими обставинами, ті обставини, які виникли після прийняття рішення (не існували на той момент); ті, на які посилалися як на докази сторони, або об’єктивно могли бути долучені як докази; невчасно подані сторонами докази; офіційні тлумачення Конституційного Суду України.

1.2. Проблемні питання, які виникають стосовно визначення істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи (п.1 ч. 2 ст. 245 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 245 КАС України постанова або ухвала суду, що набрала законної сили може бути переглянута за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - це факультативна стадія адміністративного процесу під час якої суд, який ухвалив судове рішення, після набрання ним законної сили, переглядає його з ініціативи осіб, які брали участь у справі у зв’язку із виявленням істотних обставин, що існували але не були їм відомі на час вирішення справи.

Предметом перегляду справи за нововиявленими обставинами, як правило, є постанова або ухвала суду першої інстанції. Вказана стаття не передбачає, які саме ухвали можуть бути предметом перегляду.

Виходячи із змісту закону та практики, яка склалась під час розгляду даної категорії справ судами, право суду на цей перегляд стосується лише тих рішень, якими закінчено розгляд справи та які набрали законної сили. Якщо ж судові рішення не є такими, їх перегляд на підставі статті 245 КАС виключається.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є: існування цих обставин на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об’єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі та суду.

Нова обставина, що з’явилася або змінилася після розгляду справи не є підставою для перегляду справ у відповідності до статті 245 КАС України.

Тобто, підставами для подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є саме факти, які існували на час розгляду справи, однак не могли бути відомі стороні, і при їх наявності могли вплинути на вирішення спору судом який розглядав справу.

За змістом, підстава для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, встановлена п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України, є найширшою. «Істотність» обставини означає те, що якби суд її міг урахувати при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за добросовісного ставлення до справи, тоді ця підстава для перегляду відсутня.

За період, що аналізується:

- до Львівського окружного адміністративного суду було подано заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстав, встановлених частиною другою статті 245 КАС України: відповідно до пункту 1 – 11 заяв;

- до Волинського окружного адміністративного суду подано заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстав, встановлених частиною другою статті 245 КАС України: відповідно до пункту 1 – 36 заяв;

- до Івано-Франківського окружного адміністративного суду було подано заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстав, встановлених частиною другою статті 245 КАС України: відповідно до пункту 1 – 37 заяв;

Також, були подані заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстав, встановлених частиною другою статті 245 КАС України відповідно до пункту 1 і в Тернопільський окружний адміністративний суд та в Закарпатський окружний адміністративний суд.

Проаналізувавши практику розгляду заяв окружними адміністративними судами, слід зазначити, що переважна більшість заяв вказаної категорії, що надійшли до судів за період з 01 січня 2013 року по 31 липня 2014 року переглядалися з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, а саме: істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Істотні для справи обставини - це ті, які становлять сутність справи та мають юридичне значення для взаємовідносин сторін, які можуть вплинути на рішення суду, яке набрало законної сили, які існували під час розгляду адміністративної справи, але не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

При цьому, нововиявлені обставини слід відрізняти від обставин, що виникли після вирішення справи, які не існували під час розгляду справи, а також обставини, що зазнали змін після прийнятого рішення суду. Їх виявлення не може бути підставою для перегляду судового рішення у зв’язку із нововиявленими обставинами.

За результатами розгляду по суті заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, з підстав, визначених пунктом 1 частини другої статті 245 КАС України, були випадки задоволення заяв, які в подальшому скасовані та прийняті нові рішення у справах, так і залишено без задоволення заяви, оскільки зазначені заявником обставини не визнано судами нововиявленими.

Так, з підстав визначених пунктом 1 частини 2 статті 245 КАС України, як приклад, можна навести наступні справи.

Підставою для перегляду постанови Львівського окружного адміністративного суду від 27.04.2011р. у справі № 2а-10825/10/1370 за позовом ДПІ у Залізничному районі м.Львова до Антонишина О.І. про стягнення податку стало прийняття старшим слідчим СУ ГУ МВС України у Львівській області постанови від 17.11.2012 р., якою його (відповідача у справі) визнано потерпілим по кримінальній справі і про яку відповідачу стало відомо 25.12.2012 р. Суд залишив заяву без задоволення з тих підстав, що вказана обставина виникла після ухвалення судового рішення, у зв’язку з чим не може вважатися нововиявленою в розумінні п.1 ч.2 ст. 245 КАС України.

Зокрема, зі змісту заяви ПрАТ «Будівельник» про перегляд постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду за нововиявленими обставинами по справі №2а-2917/10/0970, заявник вважає істотними для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із даною заявою на час розгляду справи, а саме: висновки, викладені у постанові Львівського апеляційного адміністративного суду у справі №2а-1123/12/0970.

Заявник зазначає, що за наслідками розгляду апеляційної скарги ВАТ «Будівельник» скасовано постанову Івано-Франківського суду про справі №2а-1123/12/0970 за позовом Управління ПФУ в Городенківському районі до ВАТ «Будівельник» про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначеної на пільгових умовах громадянину Воробець П.М. Судом апеляційної інстанції при перегляді справи, встановлено, що гр. Воробець П.В. станом на 01.01.1992 року (введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення») мав повний стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, який надає право на отримання пільгової пенсії згідно статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Судом зроблено висновок, що Управлінням ПФУ в Городенківському районі необґрунтовано заявлено вимогу про стягнення заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначено на пільгових умовах громадянину Воробець П.М., оскільки пенсії, призначені відповідно до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до відшкодування не підлягають.

З вказаного приводу, суд зазначив наступне.

В матеріалах справи міститься протокол №1196 від 01.09.2008 року пенсійного фонду про призначення пенсії Воробцю П.М. за статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Таким чином, призначену пільгову пенсію гр. Воробець П.М. отримує згідно статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Наявність необхідного стажу із шкідливими умовами праці, який надає право на отримання пільгової пенсії згідно статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не спростовує факту призначення пенсії даному громадянину згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

За таких обставин та за умови чинності рішення про призначення пенсії, сама наявність права на отримання пільгової пенсії згідно статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не є нововиявленою обставиною у розумінні статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки станом на момент прийняття рішення, яке переглядається, пенсія останньому у відповідності до статті 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» не призначена.

Внаслідок чого в задоволенні клопотання стороні було відмовлено.

Щодо наявності істотних обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи, і як наслідок, стали підставою для скасування судового рішення при перегляді справи за нововиявленими обставинами, можна навести наступний приклад.

Заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ» про перегляд судового рішення – постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23.12.2013 року у справі № 809/3654/13-a за позовом ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до ТзОВ «Січ» за нововиявленими обставинами мотивована тим, що на момент ухвалення вищевказаного судового рішення в матеріалах справи не було відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про зміну зареєстрованого місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ», внаслідок чого заявник не знав та не міг знати про відкриття скороченого провадження у справі, що позбавило його права подання заперечення проти позову, передбаченого частиною 3 статті 183-2 КАС України.

Судом встановлено, що 28.11.2013 року відкрито скорочене провадження по даній адміністративній справі та 23.12.2013 року постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду задоволено позов Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ» про припинення підприємницької діяльності.

Згідно частини 2 статті 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» підставою для припинення юридичної особи, що не пов’язано з банкрутством юридичної особи, є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відтак, підставою для прийняття вищезазначеного рішення судом були визначені відомості з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.11.2013 року, відповідно до якого державним реєстратором внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за вказаною адресою і при цьому фактичне місцезнаходження заявника не встановлювалось.

У судовому засіданні встановлено, що 23.11.2013 року державним реєстратором внесено запис за № 11191050010005716 про зміну місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ», яким адресу останнього змінено на бульвар Південний, будинок 38, м. Івано-Франківськ, 76010. Дана обставина підтверджується як поясненнями представника заявника, так і досліджених судом в якості письмових доказів по справі статутом товариства, випискою за № АГ 245792 та довідкою за № АА 952070 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У зв’язку з вищевикладеними обставинами, оскільки у суду були відсутні відомості про фактичне місцезнаходження заявника, ухвала про відкриття скороченого провадження від 28.11.2013 року надсилалась заявнику на адресу зазначену у витязі Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 20.11.2013 року, тому останній не знав і не міг знати про відкриття скорочено провадження.

Вказані обставини існували і на час прийняття рішення від 23.12.2013 року, однак не були і не могли бути відомі суду чи відповідачу, а тому є нововиявленими та підставними для перегляду судового рішення, а відповідно і підставою для скасуванню прийнятого рішення.

За таких обставин, суд прийшов до переконання, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами підлягала до задоволення.

У справі № 2а-740/12/1370 за позовом ДПІ у Личаківському районі м.Львова до ПП «Факторія» про припинення юридичної особи, Львівським окружним адміністративним судом підставою для ухвалення постанови від 31.01.2012 р. був запис в Єдиному державному реєстрі про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням. Обставиною для перегляду судового рішення відповідач (заявник) вважає відсутність укладеного договору між підприємством та відділенням поштового зв’язку через, що підприємство не отримало листа державного реєстратора з вимогою підтвердити відомості про юридичну особу, після чого реєстратором був внесений запис про відсутність приватного підприємства «Факторія» за місцем знаходження, а ДПІ подано позов про припинення юридичної особи. ЛОАС вирішив, що судове рішення про припинення юридичної особи прийняте без урахування цієї істотної для справи обставин, про існування якої не було і не могло бути відомо особі, яка звертається із заявою, а також суду на час розгляду справи.

У справі № 2а-813/307/13-а за позовом Хоми (Лисенко) Х.Р. до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування припису, в якій позивач (заявник) просила переглянути судове рішення від 12.03.2012 р., яким їй відмовлено в позові, також з підстав наявності висновку експертизи від 06.03.2014 р. Львіський окружний адміністративний суд відмовляючи в задоволенні заяви, вирішив критично оцінити висновок експерта в сукупності з наявними у справі доказами та вирішив, що такий висновок експерта не має ознак нововиявлених обставин.

У справі Львівського окружного адміністративного суду №2а-8159/10/1370 за позовом Цебака С.І. до Старосамбірської РДА про скасування розпорядження підставами перегляду судового рішення позивач (заявник) вказує як на нововиявлену обставину неналежний письмовий доказ, виданий відповідачем, а саме витяг з протоколу селекторної наради, видача якого не є в його компетенції, а належить до компетенції Львівської облдержадміністрації, на підставі якого було ухвалено судове рішення. Суд відмовив в задоволенні заяви про перегляд судового рішення.

Ухвалу ЛОАС від 14.08.2013 р. по справі № 2а-8159/10/1370 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами ЛААС залишив без змін та підтвердив, що витяг з протоколу селекторної наради, видача якого не є в компетенції відповідача не є істотними обставинами, які б давали підстави для скасування судового рішення за нововиявленими обставинами.

Однак при цьому відзначив, що при вирішенні питання про те, чи є наведені заявником обставини нововиявленими суду слід було б врахувати, що оскаржуване позивачем розпорядження було прийнято на підставі інших доказів (власних пояснень, пояснення відділу), а не тих, на які тепер позивач (заявник) посилається. Ухвалою ВАС України від 16.07.2014 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження.

У справі № 2а-10652/12/1370 за позовом ТзОВ «Євро-Моторс-Україна» до Львівського обласного центру зайнятості про скасування рішення про накладення штрафних санкцій, позивач (заявник) просить переглянути судове рішення (постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.03.2013 р., якою позивачу відмовлено у задоволенні позову) за нововиявленими обставинами. якою вважає є отримання ним інформації про рішення засновника щодо звільнення попереднього директора, який є громадянином іншої держави, лише після розгляду справи судом. Відмовляючи в задоволенні заяви суд виходив з того, що заявником не доведено неможливості отримати таку інформацію протягом розгляду справи. При цьому суд врахував, що долучений до заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами доказ є дещо іншим, ніж той, що наявний в матеріалах справи.

Неконкретизована диспозиція правової норми в частині визначення поняття «істотні для справи обставини», дозволяє сторонам часто зловживати своїм правом на звернення, в тому числі, маніпулюючи розумінням цього поняття.

Так, у справі Івано-Франківського окружного адміністративного суду №1841/09/0970 представник позивача Дем’янів Ігор Михайлович звернувся до суду в інтересах Малітчука Сергія Васильовича з заявою про перегляд постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року за нововиявленими обставинами в адміністративній справі за позовом Малітчука Сергія Васильовича до командування Повітряних Сил Збройних Сил України, військової частини А-2314 про визнання незаконними та скасування наказу про звільнення з військової служби від 07 грудня 2000 року №0532, наказу від 15 червня 2002 року №0147, наказу від 17 січня 2003 року №010, поновлення на публічній службі, стягнення коштів за час вимушеного прогулу та виплату грошової компенсації.

Свою заяву обгрунтував тим, що 04 січня 2013 року ним було отримано відповідь із Міністерства оборони України, з якої вбачається, що на час видання відповідачем наказів від 15 червня 2002 року №0147 та від 17 січня 2003 року №010 останній не мав відповідних повноважень, оскільки із введенням з 01 січня 2002 року нового Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 01 листопада 2001 року втратив чинність інший Указ Президента України №174/93 від 13 травня 1995 року, згідно якого військовослужбовців із званням до підполковника звільнити міг виключно заступник Міністра оборони України, а не відповідач. За таких обставин представник позивача просив переглянути постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року за нововиявленими обставинами та скасувати її, принявши нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги Малітчука Сергія Васильовича в повному обсязі.

Вивченням матеріалів даної адміністративної справи, судом встановлено наступне.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29 січня 2010 року в задоволенні позову Малітчуку Сергію Васильовичу відмовлено повністю.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 грудня 2011 року зазначену постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 червня 2010 року залишено без змін.

Аналіз наведеної практики свідчить про те, що найбільш важливими питаннями, які переважно виникають при розгляді справ на підставі п.1 ч.2 ст. 245 КАС України є правильне встановлення нововиявлених обставин, які за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку повинні спростовувати факти, які було покладено в основу судового рішення. По-друге, важливо встановити, щоб заявлена нововиявлена обставина не ґрунтувалась на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися судом у процесі розгляду справи. Не відносяться до поняття нововияленої обставини новий доказ або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову. Істотним при розгляді зазначеної категорії справ є встановлення наявності таких обставин на час розгляду справи та те, що ці обставини не були і не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи. Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення за правилами глави 4 розділу IV КАС України.

Щодо застосування вказаних положень місцевими загальними судами як адміністративними можна навести такі приклади.

Прикладом правильного застосування вимог п. 1 ч. 2 ст. 245 КАС України є ухвала Городоцького районного суду Львівської області: 07.05.2013 року заявник Хома А.С. звернувся в суд із заявою про перегляд у зв’язку з нововиявленими обставинами постанови Городоцького районного суду Львівської області №2а-16/2009р. від 02.12.2009 року, якою визнано нечинними рішення, підставою для перегляду якої є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Так, необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених п.1 ч.2 ст.245 КАС України, є те, що вони існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявникові; входять до предмета доказування, можуть вплинути на висновки суду про права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі і були встановлені після набрання судовим рішенням законної сили.

В судовому засіданні суд встановив, що обставина, на яку посилався заявник як на нововиявлену, не була такою відповідно до ст. 245 КАС України, а тому заяву про перегляд постанови суду за нововиявленими обставинами залишив без задоволення.

Відповідно до ст.253 КАС України, вказану ухвалу суду заявник оскаржив в апеляційному порядку, однак за наслідками розгляду апеляційного суду Львівської області, таку залишено без змін.

Як вбачається, з практики Івано-Франківського міського суду переважна більшість вказаних заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подана управлінням ПФУ у м.Івано-Франківську та стосується перегляду постановлених рішень у справах про перерахунок пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Як підставу для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у кожному випадку у 2013-2014 заявниками вказано наявність істотних обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається з заявою, на час розгляду справи (п.1 ч.2 ст.245 КАС України).

Серед істотних обставин, що не були і не могли бути відомі на час розгляду справи, УПФУ у м.Івано-Франківську здебільшого зазначені наступні:

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, положення підпункту 10 пункту 35 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано такими, що не відповідають Конституції України. Таким чином, з 22.05.2008 відновили дію положення ч.2 ст.40 та ч.4 ст.42 «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV у первинній його редакції, що підлягають застосуванню (справи №№0907/1117/2012; 0907/1453/2012; 0907/1549/2012; 0907/1669/2012; 0907/8-а-10/2011; 0907/8-а-24/2011; 0907/8-а-26/2011 та інші) ;

Відсутність громадянина на обліку в управлінні ПФУ у м.Івано-Франківську та отримання ним пенсії в інших підрозділах ПФУ в області, що унеможливлює виконання рішення суду управлінням ПФУ в м.Івано-Франківську, оскільки пенсійна справа позивача знаходиться в іншому підрозділі ПФУ в області (справи №№344/16035/13-а; 344/16036/13-а; 344/16037/13-а; 344/16038/13-а; 344/16039/13-а; 344/16040/13-а; 344/16041/13-а; 344/16042/13-а);

Отримання позивачем надбавки до пенсії як учасником бойових дій, що унеможливлює виконання рішення суду щодо нарахування та виплати підвищення пенсії як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком (справи №№344/15807/13-а; 344/15811/13-а);

Наявність у позивача статусу учасника війни, отримання ним надбавки учасника війни, що унеможливлює виконання рішення суду щодо нарахування та виплати підвищення пенсії як дитині війни (справи №№344/15808/13-а; 344/15809/13-а).

Мали місце окремі випадки подання заяв про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами в інших категоріях справ, підсудних Івано-Франківському міському суду в порядку адміністративного судочинства.

Так, у справі №344/220/13-а за заявою Скляновської М.С. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Івано-Франківського міського суду від 28.10.2010 по адміністративній справі за її позовом до виборчої комісії дільниці №15059 про поновлення в загальному списку виборах дільниці №15059 для участі у виборах, призначених на 31.10.2010.

Свою заяву Скляновська М.С. обґрунтовувала тим, що 28.10.2010 було задоволено її позов до виборчої комісії дільниці про поновлення у загальному списку виборців для участі у виборах, призначених на 31.10.2010, оскільки при подачі аналогічного позову до виборчої комісії №260916 постановою Івано-Франківського міського суду їй було відмовлено у задоволенні позовних вимог, то просить переглянути постанову від 28.10.2010 та скасувати її за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 29.01.2013 заяву Скляновської М.С. залишено без задоволення у зв’язку з тим, що постанова суду від 2012 не є нововиявленою обставиною в силу часу та підстав свого виникнення, так як під час вирішення справи у 2010 році такої постанови об’єктивно не існувало.

Таким чином, основним проблемним питанням в справах за заявами про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є невірне тлумачення заявниками поняття істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою на час розгляду справи (п.1 ч.2 ст.245 КАС України).

Як вбачається з практики різних місцевих загальних судів, що суддями не було прийнято ухвал про задоволення заяв про перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами всупереч вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, що б порушувало принцип правової визначеності та право осіб на доступ до правосуддя, яке гарантується п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В більшості загальних місцевих судів взагалі не переглядались рішення, що набрали законної сили, у зв’язку з нововиявленими обставинами.

При аналізі справ, що розглядались місцевими загальними судами протягом 2013-2014 р.р. про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не виявлено проблемних питань при застосуванні судом ст. 253 КАС України.

Наприкінці потрібно вказати про саму цінність судового захисту, яка виражається в неупередженості суду при вирішенні юридичної справи. Ця ідея знайшла своє відображення в ст. 6 Європейської конвенції із захисту прав і основних свобод людини, де сказано, що будь-яка особа має право на те, щоб її справа була розглянута справедливо, публічно і в розумні строки незалежним і безстороннім судом. Потрібно, щоб судді при розгляді справ дотримувались вказаних норм, а також вже при постановленні судового рішення судді повинні не тільки дотримувати форму, зазначати, яке рішення вони приймають, посилатися при цьому на відповідні норми права, а ще й логічно його мотивувати, щоб постановлене рішення було переконливим, зокрема у даному випадку, обґрунтовувати нововиявлені обставини та обставини, які не є такими.

1.3. Аналіз проблемних питань щодо визначення нововиявлених обставин, передбачених пунктами 2, 3, 4, 5 частини другої статті 245 КАС України.

Згідно пункту 2 частини 1 ст. 245 КАС України однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення.

Слід зазначити, що завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний переклад, завідомо неправильний висновок експерта можуть стати підставами для перегляду справи за нововиявленими обставинами лише, якщо такі неправомірні дії учасників судового процесу встановлені вироком суду, що набрав законної сили. Тобто неправомірність їхніх дій, при розгляді справи щодо якої подано заяву про перегляд за нововиявленими обставинами, повинна бути предметом самостійного розгляду у кримінальному судочинстві і злочинність їхніх дій повинна бути доведена у судовому засіданні і підтверджена вироком суду.

До винесення остаточного вироку по справі щодо винних дій вищезазначених осіб і набрання ним законної сили, ніхто не в праві звертатись з заявою про перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами по даній підставі.

Фальшивість даних документів або речових доказів може бути підставою для перегляду справи у зв’язку з нововиявленими обставинами лише у тому випадку, якщо ці докази і документи були прийняті судом до уваги і стали основою для прийняття ним певного рішення. Тобто, якщо сфальсифікованим було визнано документ або доказ, який хоч і подавався до суду у справі, але він безпосередньо не потягнув за собою ухвалення судом певного рішення або наприклад був визнаний судом неналежним чи недопустимим, то у випадку визнання його сфальсифікованим немає підстав для перегляду рішення.

За період, що аналізується, у Львівській, Волинській, Тернопільській, Закарпатській, Івано-Франківській областях була незначна кількість випадків звернення до суду із заявами про перегляд судових рішень за цією підставою.

Заявники у таких справах, здебільшого, посилалися на те, що суд при розгляді адміністративного спору взяв до уваги сфальсифіковані докази. Разом з тим, відповідних судових рішень на підтвердження цього не подавали і тому суди відмовляли в задоволенні таких заяв.

Наприклад, Осовський В.М. звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року про залишення без розгляду позовної заяви Осовського В.М. до Головного управління Міндоходів у Львівській області, Міністерства доходів і зборів України про визнання недійсним подання, скасування наказів, визнання дій та бездіяльності протиправними і зобов’язання вчинити дії (справа № 2а-2934/12/1370).

Як підставу для перегляду зазначеної ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2012 року вказав, що при огляді 12 березня 2013 року колегією суддів Львівського апеляційного адміністративного суду книги наказів по ДПА у Львівській області за 2009 рік виявлено відсутність наказу № 383-о від 24.09.2009 року. Крім того, виявлено факт підробки даного наказу, викладення його в іншій редакції та проставлення неуповноваженою особою факсимільного підпису голови ДПА у Львівській області. Також заявник послався на те, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.03.2013 року у справі № 183605/12/9104 скасовано постанову Жовківського районного суду Львівської області від 08 жовтня 2012 року у справі за позовом Осовського В.М. про скасування наказу ДПА у Львівській області № 383-о від 24.09.2009 року по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області «Про внесення змін до наказу ДПА у Львівській області від 25.10.2005 року № 701-о в частині звільнення Осовського В.М.» та скасування наказу Державної податкової адміністрації у Львівській області № 383-о від 24.09.2009 року по особовому складу УПМ ДПА у Львівській області «Про внесення змін до наказу ДПА у Львівській області від 26.10.2005 року № 701-о в частині звільнення Осовського В.М.».

Розглянувши заяву, Львівський окружний адміністративний суд зазначив, що посилання заявника на встановлений факт відсутності в книзі наказів ДПА у Львівській області за 2009 рік наказу № 383-о від 24.09.2009 року, а також на факт підробки вищевказаного наказу є безпідставними, оскільки ухвалою слідчого судді Сихівського районного суду м. Львова від 16.05.2013 року кримінальне провадження № 42012150070000032 від 27.12.2012 року відносно інспектора з ОД ВПСПМ УП ДПА у Львівській області закрито у зв’язку з відсутністю в його діях ознак кримінального правопорушення. Тобто, зазначені в заяві обвинувачення є голослівним, і за відсутності вироку суду підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами немає.

Тому ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2013 року заяву Осовського В.М. було залишено без задоволення.

Також в якості прикладу безпідставного звернення до суду із заявою про перегляд постанови суду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 245 КАС України можна навести справу за заявою Пасько А.І. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Тернопільського міськрайонного суду від 01 листопада 2010 року в адміністративній справі за позовом Пасько А.І. до Тернопільського районного госпрозрахункового бюро технічної інвентаризації, третьої особи Петриківської сільської ради про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії.

Як вбачається з ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 травня 2013 року у справі №607/7620/13-а, суд, розглянувши заяву, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення такої, оскільки та обставина, що згідно висновку НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області від 10.07.2012 року № 1-1144/12 та від 13.09.2012 року № 1-1327/12 встановлено факт підроблення архітектурного плану на спірний садовий будинок, який був одним з доказів у справі, а також порушення Тернопільським МВ УМВС України в Тернопільській області кримінальної справи № 1174145 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 358 КК України, не підпадає під визначення п. 2 ч. 1 ст. 245 КАС України, оскільки єдиним засобом підтвердження фальшивості документа, що потягло за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення, є саме вирок суду, який набрав законної сили. Враховуючи його відсутність, суд першої інстанції відмовив у перегляді постанови суду.

Також до адміністративних судів Львівського апеляційного округу у 2013 році та першому півріччі 2014 року надходили заяви податкових органів про перегляд судових рішень у податкових спорах за нововиявленими обставинами з посиланням на пункт 2 частини 1 статті 245 КАС України, в яких як підставу перегляду рішення зазначено наявність вироку суду у кримінальній справі по обвинуваченню службових осіб підприємств - контрагентів позивача.

Заявники зазначали, що доведення вини іншої особи зокрема у вчиненні фіктивного підприємництва є підставою перегляду рішення.

Так, у справі № 2а-8372/10/1370 за позовом ДПІ у Залізничному районі м. Львова до Рижової В.В. про стягнення податкового боргу, податковий орган просив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 245 КАС України переглянути постанову Львівського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2010 року про скасування податкових повідомлень-рішень за нововиявленими обставинами. Такими обставинами вважає вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 01 липня 2013 року. Львівський окружний адміністративний суд відмовив у відкритті провадження за цією заявою, зазначивши, що даним вироком суду не встановлено завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу чи фальшивості документів або речових доказів, що досліджувалися у справі про сплату транспортного податку та потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення саме у справі 2а-8327/10/1370 за позовом ДПІ у Залізничному районі м. Львова до Рижової В.В. про стягнення податкового боргу. Зокрема вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 01.07.2013 року встановлено відсутність складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 364 КК України.

У справі № 2а-8186/11/1370 за позовом ПП «Оліяр» до ДПІ у Пустомитівському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень, відповідач (заявник) в якості обставини, за якої слід переглянути постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 січня 2012 року, вказав вирок Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 10.06.2013 року у справі №320/5572/13-к, згідно якого Кукенко В.Л., в період з липня 2010 року по січень 2011 року, займаючись фіктивним підприємством, як директор ПП «Тавріяагроойл-плюс», діючи з корисних мотивів, використовуючи печатку та статутні документи ПП «Тавріяагроойл-плюс» особисто незаконно сформував податковий кредит з податку на додану вартість контрагента, в тому числі ПП «Оліяр» (позивач у справі), що призвело до ненадходження до бюджету коштів у особливо великих розмірах. Залишаючи заяву без задоволення суд вказав, що податковим органом не надано доказів необізнаності про порушення кримінальної справи проти посадових осіб ПП «Тавріяагроойл-Плюс» на час розгляду справи та прийняття обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків посадовими особами суб’єкта господарювання. Цей вирок, як підстава перегляду рішення не є нововиявленою обставиною, а зміст заяви зводиться до переоцінки доказів, яким вже надано належну правову оцінку у адміністративній справі № 2а-8186/11/1370.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 03 червня 2013 року заяву Володимир-Волинської об’єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року в адміністративній справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Володимир-Волинський цукровий завод» до Володимир-Волинської ОДПІ про скасування податкових повідомлень-рішень від 07 серпня 2009 року №0000212302/0, від 15 вересня 2009 року №0000212302/1/9282, від 09 листопада 2009 року №0000212302/2/11250, від 26 січня 2010 року №0000212302/3/693/23 - залишено без задоволення.

Підставою для прийняття такого рішення стало те, що представники інспекції у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, а також у судовому засіданні не навели, які саме встановлені судами у кримінальній справі обставини впливають на правильність та законність постанови Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року щодо протиправності податкових повідомлень-рішень, тобто які саме докази, що покладені в основу судового рішення, визнані вироком суду неправдивими.

В ухвалі за наслідками розгляду заяви суд зазначив, що посилання податкового органу на вирок Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 05 листопада 2012 року у справі №1-39/11, яким встановлені обставини, що свідчать про нереальність господарських операцій між ВКП «Українська нафтогазова компанія» та ВАТ «Володимир-Волинський цукровий завод» як на нововиявлену обставину є безпідставним, оскільки питання реальності не було предметом розгляду в адміністративній справі про скасування податкових повідомлень-рішень і не досліджувалося податковою інспекцію під час здійснення перевірки про що свідчить висновок зазначений в акті від 30 липня 2009 року №720/23-00372664. Заявник не обґрунтував, як саме встановлені судами у кримінальній справі обставини впливають на правильність та законність постанови Волинського окружного адміністративного суду від 04 червня 2010 року.

Слід зазначити, що кримінально-процесуальним законодавством передбачено закриття кримінальних справ з нереабілітуючих обставин без винесення вироку.

У таких випадках відповідним суб’єктом кримінального процесу фактично встановлено вину особи у вчиненні злочину, що також дає обґрунтовані підстави сумніватися в правильності судового рішення, якщо неправдиві докази покладені в його основу.

Верховний Суд України у Постанові Пленуму N 1 від 27.02.81 р. «Про практику перегляду судами у зв’язку з нововиявленими обставинами рішень, ухвал і постанов у цивільних справах, що набрали законної сили» зазначив, що у випадках, коли відносно особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, провадження у кримінальній справі в силу закону не може бути закінчене постановленням вироку (за спливом строків давності, внаслідок акта амністії, помилування, недосягнення віку кримінальної відповідальності, у зв’язку із смертю), на підтвердження наявності вказаних обставин суд може врахувати постанову слідчих органів по результатам розслідування проведеного в порядку кримінального судочинства, якщо вона винесена у суворій відповідності з законом. Будь які інші акти, наприклад, постанови прокурора, слідчого, органу дізнання не створюють підстав для перегляду справи за нововиявленими обставинами.

Разом з тим, на законодавчому рівні це питання не врегульовано.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 254 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є «встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення.

У 2013-2014 роках судами Львівського апеляційного округу за їх повідомленнями такі заяви не розглядалися .

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 254 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути.

Деколи у зв’язку з обов’язковістю актів правосуддя вирішення спору ґрунтується на рішенні, ухвалі чи постанові суду, винесеними в іншій справі.

Слід мати на увазі, що скасування такого акта (рішення, постанови, ухвали суду) може бути визнано нововиявленою обставиною лише у тому випадку, коли суд обґрунтовував дане судове рішення цим актом чи виходив з вказаного акта, не посилаючись прямо на нього і якщо вже прийнято новий акт, за змістом протилежний скасованому або коли саме скасування акта означає протилежне вирішення питання.

Так, постановою Волинського окружного адміністративного суд від 11 жовтня 2013 року у справі № 2а/0370/2522/11 задоволено заяву фізичної особи-підприємця Креміня О.В. про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року в адміністративній справі за позовом прокурора Ківерцівського району в інтересах держави в особі Ківерцівської ОДПІ ГУ Міндоходів до фізичної особи-підприємця Креміня О.В. про стягнення податкового боргу. Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року скасовано. В задоволенні позову прокурора Ківерцівського району в інтересах держави в особі Ківерцівської ОДПІ ГУ Міндоходів до фізичної особи-підприємця Креміня Олександра Володимировича про стягнення податкового боргу відмовлено.

Задовольняючи заяву підприємця Креміня О.В. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суд виходив з того, що постановою Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2012 року було скасовано попередні судові рішення, якими встановлено законність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг відповідача. Суд касаційної інстанції визнав протиправними й скасував податкові повідомлення-рішення Ківерцівської ДПІ від 15 червня 2010 року № 0012031701/0, № 0012041701/0 та № 0012101701/0, а тому підстави для стягнення з підприємця коштів відсутні.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 245 КАС України підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду не виконано.

Не може вважатися нововиявленою обставиною висновок Контитуційного Суду України про офіційне тлумачення положень Конституції України та законів України, в тому числі і у випадку, коли це тлумачення суперечить роз’ясненням Верховного Суду України з питань застосування законодавства або рекомендаційному роз’ясненню Вищого спеціалізованого суду з питань застосування законодавства щодо розгляду справ відповідної судової юрисдикції.

У звітному періоді поширеними були випадки звернення управлінь Пенсійного фонду України до судів із заявами про перегляд судових рішень на підставі Рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011, оскільки вважали його нововиявленою обставиною.

Однак, суди такі заяви не задовольняли і така позиція є правильною, виходячи з наступного.

Рішення №20-рп/2011 у розумінні пункту п’ятого частини другої статті 245 КАС України не є нововиявленою обставиною, оскільки ним не встановлено неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованих судом при вирішенні спорів, пов’язаних з соціальними виплатами до його прийняття. Це Рішення Конституційного Суду України також не скасовує та не змінює нормативні акти, на яких ґрунтуються судові рішення у спорах, пов’язаних з соціальними виплатами, та не містить посилання про надання йому зворотної сили. У Рішенні №20-рп/2011 Конституційний Суд України дав офіційне визначення того, що положення пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року №2857-VI відповідають Конституції України.

Окрім того, Рішення №20-рп/2011 стосується виплат, які здійснювалися у 2011 році відповідно до пункту четвертого розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року № 2857-VI та постанови Кабінету Міністрів України «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» № 745 від 06.07.2011 року, які припинили дію 01.01.2012 року, та не стосуються соціальних виплат, передбачених Законами України «Про соціальний захист дітей війни» та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у 2009 – 2010 роках.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 14.06.2011 року №3491-VI «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» доповнено пунктом 4 такого змісту:

«4. Установити, що у 2011 році норми і положення статей 39, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та частини третьої статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік».

На виконання пункту сьомого Закону України від 14.06.2011 року № 3491-VI «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 06.07.2011 року №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету». Вказана постанова Кабінету Міністрів набрала чинності 23.07.2011 року.

Рішенням Конституційного Суду України №20-рп/2011 визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року №2857-VI з наступними змінами.

Тобто, при вирішенні справ даної категорії судам необхідно керуватися вказаними вище нормами саме з 23.07.2011 року.

Поряд з тим, пунктом третім Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» встановлено, що у 2012 році норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статей 5 та 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», статей 14, 22, 37 та 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», статті 9 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», статей 61, 62, 63 та 64 Закону України «Про жертви нацистських переслідувань» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2012 рік. Наразі дані норми Закону України «Про Державний бюджет на 2012 рік» не визнано неконституційними, а, отже, вони є чинними на всій території України.

Так, до прикладу можна навести таку справу.

Управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради звернулося до Львівського апеляційного адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.08.2012 року у справі за позовом Федоришина М.М. до управління праці та соціального захисту населення Калуської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про визнання дій протиправними та перерахунок компенсації (№ 123134/11/9104 (№2а-5872/11).

Як на підставу перегляду постанови Львівського апеляційного адміністративного суду покликається на Рішення Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 року та від 26.12.2011 року № 20-рп/2011. Зокрема зазначило, що Рішенням Конституційного Суду України від 25.01.2012 року № 3-рн/2012 року дано роз’яснення, що повноваження Кабінету Міністрів України, пов’язані в тому числі з реалізацією політики у сфері соціального захисту. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України. Суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян повинні керуватись, зокрема, принципом законності, який передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Рішенням Конституційного Суду України від 26.12.2011 року № 20-рп/2011 щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу УП «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» підтверджено право Кабінету Міністрів України, встановлювати порядок та розмір соціальних виплат виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету. Відтак, управління праці та соціального захисту населення Калуської міської ради вважає, що виплати позивачу проводились відповідно до вимог чинного законодавства.

Львівський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, оскільки відповідач фактично під істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, підводить встановлення Конституційним Судом України конституційності положень правового акта, помилково не застосованого судом при вирішенні адміністративного спору. Тому ухвалою від 22 лютого 2013 року у задоволенні заяви було відмовлено.

Згідно інформації місцевих судів при вирішенні заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами суттєвих проблем на виникало.

1.4. Проблеми щодо визначення строків звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами (ст. 246 КАС України).

Перш за все потрібно встановити суб’єктів звернення за нововиявленими обставинами.

Право подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами мають особи, чиїх прав, свободи, інтересів чи обов’язків безпосередньо стосується судове рішення. Таким чином, таке право мають:

1) сторони (позивач, відповідач) і треті особи;

2) особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов’язки.

Правом ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами наділені також представники цих осіб, і не обов’язково, щоб представник раніше брав участь у цій справі.

Усі названі особи мають безпосередню матеріальну та (або) процесуальну заінтересованість у результатах вирішення справи.

КАС України встановлено єдиний процесуальний строк для звернення уповноважених осіб із заявою про перегляд судової постанови або ухвали за нововиявленими обставинами - один місяць після того, як відповідна особа дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Це є однією з процесуальних гарантій осіб, права та охоронювані законом інтереси яких зачіпає вирішення спірного правовідношення відповідною постановою або ухвалою адміністративного суду.

Основною проблемою щодо визначення строків звернення про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є момент встановлення цих обставин.

Проаналізувавши дану проблему можна виокремити моменти відкриття нововиявлених обставин:

щодо істотних для справи обставин, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи — день отримання особою інформації про виявлення цих обставин;

щодо встановлення вироком суду завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта; завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення — день набрання законної сили вироком суду;

щодо встановлення вироком суду вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалене незаконне або необгрунтоване рішення — день набрання законної сили вироком суду;

щодо скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановления ухвали, що належить переглянути — день набрання законної сили судовим рішенням;

щодо встановлення Конституційним Судом України неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано — день набрання законної сили рішенням Конституційного Суду України;

щодо прийняття нових законів, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність фізичної особи — день набрання чинності закону.

Відповідно до ст. 247 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Дана стаття обмежує строком можливість подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами задля досягнення стабільності судових рішень та з метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є складовою верховенства права. Відлік строку звернення про перегляд за нововиявленими обставинами ведеться з нуля годин наступного дня від моменту, коли особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналася про наявність відповідної обставини. Потім необхідно зважити, чи не могла особа за добросовісного ставлення до справи дізнатися про наявність відповідної обставини раніше. Наприклад, про ухвалення Конституційним Судом України рішення про неконституційність певного акта, який було застосовано у справі, особа має можливість дізнатися відразу після його опублікування. Якщо особа мала реальну змогу дізнатися про появу нововиявленої обставини раніше, тоді для відліку строку на звернення про перегляд до уваги береться саме цей момент.

1.5. Судова практика стосовно проблем, які виникають на стадії відкриття провадження за нововиявленими обставинами (ст.ст. 248 - 250 КАС України).

Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається в письмовій формі. У заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються:

найменування адміністративного суду, до якого подається заява про перегляд;

ім’я (найменування), поштова адреса особи, яка подає за яву, а також номер засобу зв’язку, адреса електронної пошти, якщо такі є;

судове рішення, про перегляд якого за нововиявленими обставинами подається заява;

обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час вирішення справи;

обґрунтування з посиланням на докази, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду;

перелік документів та інших матеріалів, які додаються (довіреність на представництво, квитанція про сплату судового збору, копії заяви для інших осіб, які беруть участь у справі, копію судового рішення, про перегляд якого ставиться питання, інші документи чи їхні копії, що можуть мати значення для правильного вирішення справи, тощо).

У разі необхідності у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами особа може навести свої клопотання до суду. Це можуть бути вмотивовані клопотання про: поновлення строку подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зупинення виконання судового рішення тощо. Ці клопотання можуть бути викладені також окремими заявами, що додаються до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Заява підписується особою, яка її подає, або її представником, який додає оформлений належним чином документ про свої повноваження.

До заяви додаються копії заяви відповідно до кількості осіб, які брали участь у справі, та документ про сплату судового збору.

Особа, яка подає заяву, може додати до неї документи або їхні копії, що мають значення для правильного вирішення судової справи і не були відомі на час ухвалення судового рішення у справі.

Принцип змагальності передбачає право ознайомлення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами інших осіб, які беруть участь у справі, тому до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слід додати її копії відповідно до кількості таких осіб (частина четверта коментованої статті), а також бажано приєднати копії доданих до неї письмових матеріалів у такій же кількості.

Якщо особа не дотримала якоїсь із вимог до заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, зазначених у коментованій статті, і відсутність певної інформації не дає можливості суду вирішити питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами, суд залишає заяву без руху і пропонує особі виправити виявлені недоліки

Проаналізувавши судову практику по справах за нововиявленими обставинами можна зазначити такі проблеми, які виникають на стадії відкриття, а саме:

- подання заяви заявником без обґрунтування обставин, які слід вважати нововиявленими.

Приклад: У справі №344/14499/13а Яцишин І.М. звернувся до Івано - Франківського міського суду з заявою про перегляд судового рішення у зв’язку з ново виявленими обставинами, однак усупереч ч.2 ст. 248 КАС України заявником в поданій заяві не було обґрунтовано, які саме обставини слід вважати ново виявленими. Як наслідок, ухвалою Івано-Франківського міського суду від 11.09.2013 вказану заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а 17.09.2013 за клопотання позивача заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишено без розгляду.

- заявником подано заяву про перегляд рішення, яке не набрало законної сили.

Приклад: У відкритті провадження за нововиявленими обставинами за заявою управління ПФУ в м. Івано-Франківську про перегляд постанови Івано - Франківського суду від 24.02.2011 за позовом Міщука І.Г. відмовлено, так як постанова, про перегляд якої надійшла заява, не набрала законної сили, а тому відповідно до ст. 245 КАС України не може бути переглянута за нововиявленими обставинами (ухвала від 07.11.2013, справа №0907/8-а- 30/2011).

- невідповідність вимогам ст. 248 КАС України, а саме не долучений документ про сплату судового збору.

Приклад: З аналізованої справи № 159/4263/13-а (провадження № 8а/159/1/13) за заявою Федорука А.Б. про перегляд постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 11 липня 2012 року за нововиявленими обставинами, вбачається, що подана останнім заява була подана з порушенням вимог ч.4 ст. 248 КАС України, а саме до заяви не додано документу про сплату судового збору, на що звернув увагу суд. Суддя Ковельського міськрайонного суду Волинської області Логвигюк І.М., вирішуючи питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами, та враховуючи вимоги ч.3 ст. 250 КАС України, постановила ухвалу про залишення заяви Федорука А.Б. про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків. Враховуючи, що у визначений судом строк заявник зазначених в ухвалі суду від 16 липня 2013 року недоліків не усунув, судовий збір не сплатив, суддя на підставі ч.3 ст. 250, ст.ст. 108, 248 КАС України, постановила ухвалу про повернення останньому його заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснює адміністративний суд, який ухвалив це рішення, а якщо раніше його було оскаржено, то той адміністративний суд, для рішення якого нововиявлена обставина була важливою у першу чергу. Тобто провадження за нововиявленими обставинами здійснює адміністративний суд, який першим припустився помилки при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цих обставин. Це зумовлене такими думками: якщо нововиявлена обставина мала значення для ухвалення судового рішення судом першої інстанції, то, незважаючи на подальші помилкові рішення наступних інстанцій, необхідним і достатнім обсягом повноважень для перегляду наділений насамперед суд першої інстанції. Якщо ж ця обставина мала значення для ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, але не судом першої інстанції, то необхідним і достатнім обсягом повноважень для перегляду наділений лише він. Наприклад, свідок дав у справі неправдиві показання в суді апеляційної інстанції. Рішення апеляційного суду було оскаржене на підставі неправильного застосування судом закону, а лише з часом встановлено неправдивість показань свідка через обвинувальний вирок суду. У цьому випадку суд касаційної інстанції не може переглянути судове рішення за нововиявленими обставинами, оскільки не наділений повноваженням встановлювати нові обставини в адміністративній справі, але таке повноваження має суд апеляційної інстанції, на правильність судового рішення якого і вплинула у першу чергу неправдивість показань свідка. Саме адміністративний суд апеляційної інстанції у цій ситуації повинен здійснити перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Недотримання правил підсудності, що встановлені цією статтею, є підставою для повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для подання до належного суду (за аналогією з пунктом 6 частини третьої статті 108 КАСУ). Якщо порушення правил підсудності виявлено після відкриття провадження за нововиявленими обставинами, тоді застосовуються правила статті 22 КАСУ щодо передачі адміністративної справи.

Суддя, якому передано заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви до адміністративного суду повинен вирішити питання щодо відкриття провадження за нововиявленими обставинами. Якщо заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подано без додержання встановлених статтею 248 КАСУ вимог щодо форми, структури заяви та додатків до неї або не сплачено судовий збір у належному розмірі чи відсутнє підтвердження про це, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі суддя вказує на недоліки заяви, спосіб їх усунення і встановлює строк, достатній для усунення недоліків. Якщо недоліки не будуть усунуті у встановлений строк, суддя постановляє ухвалу про повернення заяви (частина третя коментованої статті і частини перша та друга, пункт 1 частини третьої статті 108 КАСУ).

Якщо особа подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з пропущенням строку на подання такої заяви, суддя постановляє ухвалу про повернення заяви у разі відсутності клопотання про поновлення цього строку. Пропущення строку на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами за наявності клопотання про його поновлення не є перешкодою для відкриття провадження за нововиявленими обставинами, але суд надалі повинен вирішити питання щодо поновлення пропущеного строку. Так, він своєю ухвалою відмовляє у поновленні строку і залишає заяву без розгляду, якщо будуть відсутні поважні причини пропущення цього строку.

У суді першої інстанції (стаття 108 КАСУ) суддя своєю ухвалою повертає заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами також, якщо:

1) особа, яка її подала, до відкриття провадження за нововиявленими обставинами подала заяву про відкликання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами;

2) заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;

3) заяву від імені особи, яка бере участь у справі, подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

За відсутності зазначених вище перешкод суддя постановляє ухвалу про відкриття провадження за нововиявленими обставинами. Після цього він надсилає разом з копією ухвали особам, які беруть участь у справі, копії заяви про перегляд.

Відповідно до частини четвертої ст.. 250 КАС України суддя може призначити дату, час та місце судового засідання відразу в ухвалі про відкриття провадження за нововиявленими обставинами або після цього, наприклад, після проведення відповідної підготовки справи до розгляду. Про дату, час та місце судового засідання суд повідомляє осіб, які беруть участь у справі.

У вирішенні питання щодо відкриття провадження за нововиявленими обставинами та у здійсненні цього провадження не повинен брати участі суддя, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого ставиться питання (частина перша коментованої статті), оскільки у нього уже склалася раніше думка у справі і його участь у новому її розгляді може викликати сумніви у його неупередженості. Якщо неможливо утворити новий склад суду, тоді необхідно вирішити питання про передачу справи до іншого адміністративного суду тієї самої інстанції на підставі пункту 4 статті 22 КАСУ. Якщо це об’єктивно неможливо зробити (наприклад, у Верховному Суді України), тоді допустимо, щоб цю вимогу не було дотримано.

1.6. Судова практика щодо застосування статті 253 КАС України.

Відповідно до статті 253 КАС України суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим судовим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу судові рішення інших адміністративних судів у цій справі.

У разі залишення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення інші особи, які брали участь у справі, можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час провадження за нововиявленими обставинами.

При аналізі справ, що розглядались Львівським окружним адміністративним судом та Закарпатським окружним адміністративним судом протягом 2013-2014 р.р. про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами не виявлено проблемних питань при застосуванні судом ст. 253 КАС України.

В Тернопільському окружному адміністративному суду з приводу застосування статті 253 КАС України мають місце випадки, коли суд залишаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення постановляє такі рішення як у формі постанови так і у формі ухвали.

Також, у резолютивній частині процесуального документа, залишаючи заяву без задоволення, суд зазначив - «у задоволені заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовити». Мав місце і випадок, коли судом за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами лише скасовано постанову суду, а нове судове рішення з приводу заявлених позовних вимог не прийняв.

В контексті питання визначеності правової форми рішення, важливо зазначити, що частиною 1 статті 253 КАС України встановлено, що суд може скасувати постанову чи ухвалу у справі і прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового судового рішення суд користується повноваженнями суду відповідної інстанції.

Водночас слід зазначити, що вказана норма не визначає конкретну форму рішення (постанова чи ухвала), яку повинен ухвалити чи постановити суд у разі відмови у задоволенні питання про перегляд відповідної ухвали чи постанови.

Наразі і практика Івано-Франківського окружного адміністративного суду в даному питанні є неоднорідною. Внаслідок чого, з метою створення єдиного підходу та уніфікації судової практики пропонуємо конкретизувати норму 253 КАС України, визначивши у ній можливість для відмови у задоволення клопотання у тій формі судового рішення, в якій таке судове рішення винесено.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-IV від 23.02.2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини в п. 44 рішення у справі «Желтяков проти України» від 9 червня 2011 року, заява № 4994/04, зазначив: «Ця справа стосується рішення щодо нового розгляду справи, провадження у якій було закінчено остаточним рішенням, у зв’язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципові юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя (див. рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії» (Pravednaya v. Russia), № 69529/01, пп. 27– 28, та рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови» № 2 (Popov v. Moldova № 2), № 19960/04, п. 46). Однак, Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована у спосіб, сумісний зі статтею 6 Конвенції».

В рішенні у справі «Христов проти України» від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04, Європейський суд з прав людини зазначив, що:

п. 33. «… право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

п. 34. « Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata (див. там же, п. 62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX). «

п. 37. «Суд далі зауважив, що з матеріалів у справі не видно, що існували будь-які «вагомі та непереборні обставини», які могли б служити обґрунтованим поясненням того, чому остаточну судову постанову від 23 жовтня 2000 року було переглянуто і скасовано. Видається, що єдиною причиною була необхідність перегляду справи заявника у світлі іншого закону, а це означає, що такий перегляд був замаскованим оскарженням. Отже, Суд визнає, що у цій справі не було дотримано принципу юридичної визначеності. «

Таким чином, виходячи з вищенаведеної практики Європейського суду з прав людини, на нашу думку, скасування рішення суду, що набрало законної сили, в провадженні за нововиявленими обставинами за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права, буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто пункту 1 статті 6 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», а також статті 1 протоколу першого цієї Конвенції, оскільки у позивача після задоволення його позову були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Підсумовуючи усе вищевикладене, слід зазначити, що у чинному законодавстві та сучасній теорії адміністративного процесу відсутнє узагальнене визначення нововиявлених обставин, що викликає їх різне тлумачення в теорії і практиці і призводить до помилок при їх застосуванні. В цілому ж загальним критерієм визначення нововиявлених обставин є невідомість цих обставин не тільки заявникові, але й суду.

Таким чином інститут нововиявлених обставин – це самостійний вид перевірки законності та обґрунтованості постанов або ухвал, що не відповідають об’єктивній істині, правам і обов’язкам сторін, тобто цей вид перегляду має ряд схожих ознак і відмінностей порівняно з апеляційним та касаційним переглядами рішень. Ця відмінність полягає в підставах перегляду, об’єктах і суб’єктах перегляду, компетенції суду, порядку і наслідках перегляду, процесуальному становищі осіб, які беруть участь у справі.

ІІ. Аналіз причин скасування, зміни судових рішень судами апеляційної та касаційної інстанцій, характерні помилки у правозастосуванні та причини їх виникнення.

За результатами проведеного узагальнення виявлено два випадки скасування судом апеляційної інстанції судових рішень, прийнятих за наслідками перегляду судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 23.04.2013р залишено в порядку ст.100 КАС України без розгляду заяву адвоката Таратули Р.С., діючого за дорученням від імені та в інтересах громадянина Ірану Сайді Алі Абдолгасана, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Як слідує із змісту оскаржуваної ухвали, підставою для прийняття судового рішення про залишення без розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами слугувало те, що наведені в ній нововиявлені обставини були відомі заявнику з жовтня 2012 року, через що строк подачі такої заяви є пропущений. При цьому, судом застосовані до розглядуваного випадку через аналогію закону (ч.7 ст.9 КАС України) приписи ст.100 КАС України.

Проте відповідно до ст.247 КАС України заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. При цьому заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з підстави, передбаченої п.1 ч.2 ст.245 цього Кодексу, може бути подана не пізніше ніж через три роки з дня набрання судовим рішенням законної сили. У разі якщо така заява подана до адміністративного суду після закінчення цього строку, адміністративний суд відмовляє у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, незалежно від поважності причини пропуску цього строку.

Із змісту наведеної норми слідує, що наслідком пропуску строку подачі заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є відмова у відкритті провадження за нововиявленими обставинами, а не залишення поданої заяви без розгляду.

Окрім цього, аналогія процесуального закону у даному випадку є недопустимою, оскільки підставою для застосування такої аналогії є неповнота закону, що регулює відповідні правовідносини, або його відсутність (інформаційний лист ВАС України № 09.1-22/688 від 25.07.2007р. «Про деякі питання практики застосування адміністративними судами норм Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів»).

Оскільки нововиявленою обставиною є факт отримання громадянином Ірану Сайді Алі Абдолгасана спірного повідомлення про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту саме 16.07.2012р., що стверджується довідкою начальника Головного управління ДМС України у Закарпатській обл., то про наведену обставину (у тому числі й про докази отримання повідомлення) заявнику стало відомо 10.04.2013р. під час розгляду іншої судової справи. Таким чином, саме з наведеної дати слід обчислювати місячний строк, який встановлений ст.247 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду в ухвалі від 18 вересня 2013 р. прийшла до висновку про те, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, як винесена із порушенням норм процесуального права, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

В другому випадку Відкрите акціонерне товариство «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» звернувся до адміністративного суду із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 року у справі №2/1310-23/305А, яким просило скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2013 року заяву задоволено: скасовано постанову Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 року у справі №2/1310-23/305А за позовом управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» 156684,19 грн.; Відмовлено у задоволенні позову Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про стягнення з відкритого акціонерного товариства «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» 156684,19 грн..

При винесенні постанови від 11 жовтня 2013 року суд першої інстанції посилався на Рішення господарського суду Львівської області від 26 лютого 2010 року спростовуються висновки, які було покладено в основу постанови Господарського суду Львівської області у справі №2/1310-23/305А, оскільки починаючи з листопада 2003 року на ВАТ «Науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут «Львівтеплоелектропроект» не поширюється дія статті 24 Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність», в тому числі обов’язок відшкодування різниці між сумою призначеної пенсії за цим законом та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

Проте колегія суддів апеляційного суду в постанові від 02 липня 2014 року не погодилась з висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про наукову та науково-технічну діяльність» N 1316-IV від 20.11.2003 року, різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується: для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок державного бюджету; для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 % різниці пенсії, призначеної за цим законом; для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 N 372 «Про затвердження Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації» визначений аналогічний порядок фінансування.

Згідно з Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність» та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи», а саме п. 2 передбачає, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 % різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу, інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Положення Закону України «Про наукову і наукову-технічну діяльність» не містять положення, яке б передбачало звільнення підприємства від обов’язку відшкодовувати Пенсійному фонду України різниці між сумою призначеної пенсії за цим Законом та сумою пенсії обчисленою, відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник.

Таким чином, суд першої інстанції, помилково дійшов висновку, що чинним законодавством не передбачено покладення на державні не бюджетні установи та організації, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету України і за рахунок коштів госпрозрахунку обов’язку щодо відрахувань на виплату різниці у розмірі пенсій наукових працівників.

З наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що підприємство відшкодовує Пенсійному фонду України різницю між сумою призначеної та обчисленої пенсії упродовж багатьох років, в тому числі і за рішенням судів. Саме підприємство надавало довідки особам, що вони мають право на пенсію як наукові працівники. Перевірки які проводив пенсійний фонд підтверджували цю обставину. Довідки видавалися в період коли підприємство вже не було зареєстроване як наукове. Тобто заявник володів повною інформацією щодо свого правового статусу. Відтак його твердження, що він не знав і не міг знати, що він не являється науковою установою протирічить обставинам справи і не знайшло свого підтвердження в суді.

Зважаючи на викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Господарського суду Львівської області від 31.01.2008 року задоволенню не підлягає.

ІІІ. Пропозиції щодо заходів, які необхідно вжити для формування єдиної судової практики.

За результатами проведеного узагальнення та з метою формування єдиної судової практики застосування норм Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді адміністративних справ (перегляд судових рішень у зв’язку з нововиявленими обставинами) було визначено, що доцільним є:

проведення семінарів та інших навчальних заходів з питань застосування норм процесуального права при розгляді адміністративних справ;

аналіз існуючих недоліків в законодавстві, що регламентує адміністративне судочинство, та розробка змін до відповідних законодавчих актів.

Відповідальний за складання:

секретар другої судової палати

Львівського апеляційного

адміністративного суду В.С. Затолочний

Виконали:

суддя О.О.Большакова

суддя В.Я.Макарик

суддя Т.І.Шинкар

В ході реформування судової системи цей суд припинив роботу